володѣти

володѣти
ВОЛОДѢ|ТИ (14), -Ю, -ѤТЬ гл. Обладать, владеть, иметь власть; управлять:

поищемъ собѣ кнѩзѩ. иже бы володѣлъ нами. и судилъ по праву. ЛЛ 1377, 7 (862); ˫Арополкъ посадники сво˫а посади в Новѣгородѣ. и бѣ володѣ˫а единъ в Руси. Там же, 23 об. (977); толко кн҃зю скиригкаилу володети городомъ полоцкомъ Гр 1387 (1, з. -р.); а Свидригайлови оукронича не уступати и володѣти у своей половинѣ оукронича Гр 1390 (3, з. -р.).

Ср. владѣти.

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "володѣти" в других словарях:

  • Володіївці — множинний іменник населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

  • володіти — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • володіти — і/ю, і/єш, недок., ким, чим. 1) Мати що небудь у своїй власності. || Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.). 2) також без додатка. Те саме, що володарювати. 3) перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові,… …   Український тлумачний словник

  • володієвецький — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • володільник — іменник чоловічого роду, істота рідко …   Орфографічний словник української мови

  • володільниця — іменник жіночого роду, істота власниця рідко …   Орфографічний словник української мови

  • володільницький — прикметник рідко …   Орфографічний словник української мови

  • володіння — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • володільницький — а, е, рідко. Стос. до володільника, володільниці …   Український тлумачний словник

  • володільниця — і. Жін. до володільник …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»